Швейцарія є однією з тих країн, в якій немає загального для всіх, єдиної мови. Історичні особливості розвитку призвели до того, що в кантонах (це свого роду штати, об'єднані в одну державу) говорять на своїх мовах. У 17 з усіх 26 областей - на німецькому, в 4 французькою, в 3 - на них обох, в 1 на італійському і ще в 1 на італійському, німецькому і ретороманськом. Громадяни країни, як правило, знають всі мови, крім ретороманского - він мало популярний в більшості кантонів.

Ще в 1848 році німецький, французьку та італійську мови були офіційно визнані національними в Швейцарії . У 1938 році до цього списку було додано ретороманська (він же романшська) . При цьому самі громадяни країни вважали мовну ситуацію гострої: існували ще діалекти, на яких говорили в деяких містах окремих кантонів, їх права були мало визначені, переклади документації з них держава не оплачувало . Б. і та інші претензії, в результаті в 90-х роках XX століття влада дозволила керівництву кантонів виділяти власні офіційні мови з переліку національних . Незважаючи на це, швейцарці продовжують називати мовну обстановку в країні досить напруженою .